Сынок, мне о Твоем рождении
Однажды ангел рассказал,
Я сбросила с себя сомненья,
Он имя мне Твое назвал.
Иешуа, «Господь спасает»,
Мы так должны были назвать
Тебя, сынок, посланца рая,
Кто в мир сошел людей спасать.
И в Вифлееме Ты родился,
Вот мы с Иосифом вдвоем
Сидим, боясь пошевелиться,
Боясь нарушить Твой покой.
Ты рос и духом укреплялся,
Ты слушался меня во всем,
И с Богом часто Ты общался,
Как с добрым любящим Отцом.
Сын, Ты не согрешил ни разу,
Ты вырос, людям помогал,
Ты нес надежду и отраду
Всем тем, кто от греха страдал.
Но почему толпа людская
Тебя распяла на кресте?
Сынок, Ты не один страдаешь,
Ведь рвется сердце и во мне...
Ты умер, первенец любимый...
И сердце защемило вновь.
Нет, для меня непостижимо,
Как это все позволил Бог?!
Три дня прошло в слезах, в печали...
И слышу я, что Ты воскрес!
Ты Бог, теперь я точно знаю,
Ты Бог земли и Бог небес.
Теперь, Иисус, я понимаю,
Ты на кресте страдал за нас,
Тебя, мой Бог, я принимаю,
Иисус, мой Сын, ТЫ меня спас!
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.